|
Велес Волохатий — Зимовий Господар — Дід Мороз має вкрити Мати-Землю білим кожухом, щоб вона теж гарно відпочила, набралася сил, щоб було чим дати нове життя на новому оберті Річного Кола. Він ходить вночі у заметеному снігом лісі, чекаючи великого Свята Зимового Сонцевороту — Різдва Коляди. Це під Його ногами порипує сніг, у Його очах відблискують холодні зимові зорі та Місяць, що срібно висить у студеному чорному Небі. Це Йому, Вовчому Пастирю, Діду Ведмідю покірні лісові мешканці... і навіть люті вовки в останній місяць Зими у Його слугах.
Волхви, жреці Його, провадять темними зимовими ночами таємні дійства... палає високе вогнище у замерзлому лісі... пара з рота разом із словами замовлянь... червона жертовна кров на білому снігу.
Люди зігрівають друг друга теплом своїх сердець, веселяться на зимових святах, роздаючи один одному подарунки, особливо ж — дітям (так, тому і «наклався» образ св. Миколая у цьому святі, так само як св. Власій став «машкарою» Велеса, як «скот’єго Бога», покровителя худоби, привнесене християнство лише наслідувало давню народну традицію, феномен «двовір’я»)... Слава Роду! Корочун СЕ КОЛО ЗЛАТО СТАНЕ НА КОРОЧУН КОЩНЫЙ БОЖЕ БИЕ КУДЕСЫ НАВИ А ПЛЯС ВЕЛЕСОВ ГУДЬБОЮ ЛЮТ КОЛЯДА ГРЯДЕ ВО ИНО ГЛЯДЕ А РОГИ ЖРЕТЕ А ОГНИ МРЕТЕ КОЛЯДА ГРЯДЕ ВО ОГНЕ НОВЕ А ВЕЩИЙ БОГ ЕМУ СТЕЗИ ТОРЕ БАДНЯК СЖИГАЕТ КОЛО ВЕРТАЕТ ГОД ЗАЧИНАЕТ! ГОЙ КОЛЯДА! СЛАВА! ...Никаких громов с Небес, и молнии не врезаются в плоть Земли, и Окиян-море не выходит из берегов. Просто — будто где-то тихо прозвенел серебряный колокольчик на Чьём-то тонком запястье, — этот мир подошёл к концу... Речено во слове вещем: ГОЙ ВЛИКЕ БОЖЕ НЫНЕ СТОРОЖЕ СЕДОЙ ВЕЩУН СТАРОЙ КОРОЧУН ВО ГОДА НОЩИ ВОДЯЩИЙ КОЩЬЕ КОЛО ВЕРШАЩИЙ МАРЕ ВЕЛЯЩИЙ РАЗЯЩИЙ МНОГО СВОЕЙ ОСТРОГОЙ ВО СНЕЖНОЙ БУРЕ ВЛЕСОВОЙ ШКУРЕ ВО БЕЗДОРОЖЬЕ НЕ ВО СВАРОЖЬЕ НЫНЕ СТОРОЖЕ ГОЙ ЧЕРНОБОЖЕ! ГОЙ! Кощный Бог в обличье Корочуна окорачивает старый год, гасит свет зачарованного зимним сном старого Деда-Солнца, чтобы, когда наступит срок, новое Солнце разметало свои лучи-стрелы по небосклону, и новый год начертал НОВО КОЛО в извечной Коловерти Сущего... Речено во слове вещем: ГОЙ СЕД ВЕЩУН СТАР КОРОЧУН КОЛОГОД ВЕРШИ ЯКО ПОМЕРШИ А СЕРПОМ ВЛЕСА ЯВИ КУДЕСА СТАРЫ ЗАРОКИ КОРОТИ В СРОКИ ВЛИКИ ЗАВЕТНЫ ВЕДОЮ ВЕДНЫ ЧТОБ СТАРУ СБЫТИ А НОВУ ЖИТИ! ГОЙ! Корочун — Имя Кощного Бога и Святодня Его — самый короткий день в уходящем году, пора всевластия Тьмы, нижняя точка Кологода. Это — день Зимнего Безмолвия, когда серебряные бубенцы Мары возвещают нам древнюю, как сама Жизнь, истину о том, что МЫ ПРИХОДИМ СЮДА С ПУСТЫМИ РУКАМИ, И С ПУСТЫМИ РУКАМИ УХОДИМ ВО СРОК СВОЙ, что нам ни что не принадлежит здесь — в этом мире, в этом году, в этой жизни — и одновременно, что мы поистине сопричастны всему сущему, что мы поистине БЕССМЕРТНЫ... — 189 —
|